Воины света, Воины добра... - ТМ Наша пекарня
  • русский
  • украинский
Закрыть
Ваше имя
Контактный телефон
Удобное время звонка
Введите код с картинки

Воины света, Воины добра...

    Цьогорічні травневі свята стали для України особливо хвилюючими і знаковими. Адже святкуючи 70-річчя Перемоги над нацизмом, наша багатостраждальна країна кривавиться від нової війни, потерпає від агресора, від зрад. Гинуть невинні люди, гинуть її кращі сини – наші захисники. А захисникам своєї землі завжди буде честь і шана.

    Lyshko BajenovaВійна тоді

    Далекого 1941 р. Друга світова війна застала Неонілу Баженову у м. Воронеж, куди 18-річна дівчина, уродженка Глобинщини, поїхала працювати на авіаційний завод.

    По повістці була направлена в школу молодших авіаспеціалістів, де освоїла усі спеціальності щодо повного обслуговування літаків. У кінці 1941 р. дівчина потрапила на фронт у складі 40-го винищувального авіаційного полку 8-ї гвардійської змішаної авіаційної дивізії. Юна Неоніла за чотири роки відчула на собі усі випробування війною: нещадне бомбардування аеродромів фашистською авіацією, загибель товаришів, котрі не поверталися з бойових вильотів, холодні бліндажі, де спали, не роздягаючись, по цілому тижню не знімали чобіт, навіть онучі примерзали до ніг. Горіли аеродроми, змінювалися фронти, постійна напруга, ризик. Одним словом, війна.
    Слухаєш цю стареньку жінку і дивуєшся, як вона витримала усі жахіття війни? Де брала сили під постійними сиренами тривоги, ворожими нальотами заправляти паливом і боєприпасами літаки, кріпити бомби. гармати, тримати технічно-справними винищувачі штурмовики, бомбардувальники? Чому не боялася смерті? На всі питання Неоніла Петрівна відповідає просто: «На війні була жага перемоги і жага до життя – ось це і давало сили вистояти й вижити». А ще жінка-ветеран згадала, як раділи вони, коли після перемоги на Курській дузі погнали фашистів на захід. Демобілізувалася вона після визволення Чехословаччини у званні сержанта. По війні одружилася з морським авіатором Іваном Баженовим. Має сина, онука, правнука. Має чисельні нагороди - ордени та медалі. І хоча зараз Неоніла Петрівна дуже слабує здоров'ям, та розум її ясний, пам'ять чітка, а сірі проникливі очі світяться мудрістю і теплом. І так хочеться, а и жила ця шанована жінка у мирній державі. Так хочеться, аби не страждала її душа і душі наших зовсім стареньких ветеранів через те, що й зараз гинуть їхні онуки та правнуки...

    Війна теперLyshko Voroniy

    Сьогодні теж є герої, які живуть поряд з нами, які на собі зазнали жахів уже цієї неоголошеної війни на Сході України. Надзвичайно скромний, мовчазний і стриманий лубенець Олег Вороний не любить говорити про війну, не любить фотокамер. Він у числі перших на весні 2014 р. отримав повістку і в складі 25-ї Дніпропетровської аеромобільної штурмової десантної бригади потрапив у зону АТО. Ідучи на Донбас, хлопці іще не знали, яке пекло на них чекає. Не знали тоді і ми, якою масштабною буде та війна і наскільки затягнеться в часі. Та для таких, як Олег, є загальнолюдською нормою - боронити свою землю, захищати нас із вами, не ховатися за спинами інших, не зраджувати, не пасувати перед труднощами. Він ніколи ні в кого не просить допомоги, бо зовсім малим лишився круглим сиротою через трагічну загибель батьків і звик іти по життю, зціпивши зуби, без скарг та скигління. Поранення, тяжка контузія не були для Олега Бороного настільки важкими, як полон... Минулорічного спекотного липня у м. Шахтарську в їх БМД-2 влучили з російського танка сепаратисти. Хлопців розірвало на шматки, вижили лише двоє. Прийшовши до свідомості, Олег відтягнув однією рукою свого товариша, зовсім юного хлопця зі складним пораненням в спину та ногу, до найближчого підвалу. Прорватися до своїх неможливо. У місті панують сепаратисти й проросійські та чеченські бойовики. За дві доби тяжкопоранених і контужених хлопців знаходять, катують, тримаючи в полоні майже без їжі та води, не надаючи ніякої медичної допомоги.
    Стільки сил було задіяно, аби вирвати Олега та інших українських вояків з полону. Та навіть після обміну полоненими мікроавтобус обстріляли сепаратисти, загинув офіцер, поранені молоденькі солдатики, які супроводжували звільнених хлопців. Далі були довгі місяці лікування та операції по різних військових шпиталях Одеси, Києва. Ірпеня, Дніпропетровська. І весь цей час нашого земляка шукала нагорода, адже ще 27 липня 2014 р. Міністерством оборони України Олега Бороного було нагороджена медаллю «За воїнську доблесть» (до речі, одного з їхньої бригади). За те, що не покинув пораненого товариша. що не зрадив Україні, що захищав наш із вами спокій, ризикуючи власним життям. А вдома ж на нього чекала маленька донечка Тетянка.
    Тому варто пам'ятати, як виборюється наша воля, чого вартий мир в Україні та якою ціною даються перемоги. Тож напередодні Дня перемоги ветеранів Другої світової та українських вояків - лубенців вітали зі святом директор торгової марки «Наша пекарня» Руслан Ляшко, спеціаліст сектору по роботі з ОСН Ніна Шерстюк та голова ради ветеранів мікрорайону №5 Лариса Лакішес. А головним побажанням було побажання миру, а ще, аби наступного року ми зустріли травневі свята без війни. Бо ніхто не має права брати на себе функції творця, ніхто не має права позбавляти людину життя. А тих, хто розв'язує і живить війни, обов'язково наздожене, якщо не суд людський. то кара Божа...

    Ніна ШЕРСТЮК,
    Член національної спілки журналістів України

    Громадсько-політична газета Лубенщина
    № 56 (15157) Середа, 27 травня 2015 року.

    Другие материалы в этой категории:« Зеленые легкие города
    Наверх

    С давних времен выпечка хлеба на Украине считалась совершенно особым, почетным и ответственным делом. Считалось, что профессией хлебопека может овладеть только человек с чистой душой и добрым сердцем, которое всегда открыто людям.  

    Подробнее »

    Связаться с Нами

    "Наша пекарня" - лучшая пекарня в регионе, мы находимся  в  г. Лубны,  ул. П. Лубенского,47.

    • тел.: +38 05361 77579
    • e-mail: Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

    TwitterFacebookYouTubeGoogle+